У холодну пору збиралися в приміщенні на досвітки та посиденьки. Приходили самі лише дівчата і не стільки заради розваг, скільки для роботи; на супрядки — і хлопці, і дівчата частково для роботи, частково для розваг; на вечорниці — в основному для розваг. Пережитком матріархату є й пріоритетна роль матері у весільних дійствах. Саме вона вирішувала питання про заміжжя дочки, зустрічала весільний поїзд, виряджала молодих до вінчання, вбирала дочку-наречену у вінок, вела молодих на посад. Рудиментом шлюбу дохристиянської доби є звичай накривати сина-нареченого білою переміткою у барвінкових обрядах.
У приспівках перепадало і свашкам, і світилкам. Та найбільше, звичайно, діставалося від подруг нареченої боярам — почтові нареченого. Кумедність ситуації полягала в тому, що бояр, які прибували до оселі нареченої, зустрічали як вороже військо.
ХХ-го століття, відведено в історико-етнографічному дослідженні О. Кравець «Сімейний побут і звичаї українського народу» (Київ, 1966). На другий день відбувались «заручини». На заручини приходили до хати дівчини.
Весільний поїзд
Всі неодружені дівчата виходять наперед і стають в коло. Свекруха з дружками підходить до нареченої і, з допомогою дружок, знімає https://versii.if.ua/novunu/scales-of-dead-novynka-v-linijczi-populyarnyh-igor-vid-playn-go/ фату (у західних областях називається «вельон»). Після цього дістає хустину і пробує пов’язати її на голову нареченої.
Одначе Церква нічого проти поминок саме у ці дні не має. В сороковий день на тетраподі під час Богослужби повинно стояти п’ять хлібів та п’ять різних родів овочів, що їх опісля жертвують священикові. Це, мабуть, у пам’ятку чудесного розмноження п’яти хлібів Ісусом Христом. Дуже важливі теж поминки в перші роковини смерти.
Звичаї та обряди
Під час приготування короваю, коровайниці співали ритуальних пісень. Коровай прикрашали виробленими з тіста сонцем, місяцем, голубами. Зверху коровай прикрашали обручем з тіста. Зверху встромляли шишку, помальовану начервоно. Крім коровая, пекли ще шишки, дивень, лежень. Після того як коровай садили в піч, починалися танці з лопатою та діжею, в якій місили тісто. У весільних обрядах відбилися народна мораль, звичаєве право, етичні норми та світоглядні уявлення, що формувалися протягом століть.
зареєструватися через соцмережі
Але самовизначеність населення цього району як українського дозволила нам представити їхнє весільне вбрання як зональний західнополіський варіант українського костюма. Надзвичайно складним та пишним робили весільний вінок молодої. На голову молодій надягали оксамитову шапочку, суцільно розшиту рядами орнаментально набраних бісерних стрічок — силянок, кольорових намистин і дрібних штучних квітів. На потилиці ці штучні квіти збирали в букет, від якого на плечі спадали шовкові стрічки.
На розвідини йшли мама або тато молодого чи хтось з близьких родичів. Звичай попереднього розвідування щодо згоди на сватання перетворюється у ввічливе попередження про прихід сватів. Ой кувала зозуленька скорочено – Календарно-обрядові пісні Ой кувала зозуленька, Сівши на лелії, Співай, співай, товаришко, Минає неділя.
У деяких піснях розкривається внутрішній стан жін- ки-матері, світ її почуттів і переживань. Родинно-обрядові пісні — найдавніші за походженням, пройшли багатовіковий розвиток і побутують у народі до наших днів. Родинно-обрядові пісні супроводжують людину все життя — від народження й до смерті. П’ятниця.П’ятниця є популярним вибором багатьох, оскільки вона дає гостям можливість відпрацювати наполовину дня або взяти відпустку, якщо необхідно. Вона також надає можливість продовжити весільні заходи на наступний день.